В Україні від 2 до 3 мільйонів людей потребують догляду вдома, однак реально його отримують лише близько 10%. Це означає, що переважна більшість залишається сам на сам зі щоденними потребами.

На практиці це виглядає так:

• люди не мають допомоги з базовими речами — гігієною, пересуванням, харчуванням
• до них часто не доходять медичні працівники
• система не виявляє таких людей — вони змушені самі шукати допомогу

Фактично догляд тримається не на державі, а на родинах. За дослідженнями:

• понад 80% людей із доглядальниками не отримують офіційної підтримки
• більшість доглядальників не мають належної підготовки
• багато хто змушений залишати роботу, щоб доглядати за близькими

Це велика, але майже невидима праця, без якої система просто не існувала б.

Одна з ключових проблем — роз’єднаність:

• медична система працює окремо
• соціальні послуги — окремо
• відповідальність часто розмита

У результаті людина, яка потребує допомоги, фактично залишається без неї.

Щоб змінити ситуацію, потрібні системні кроки:

• об’єднання медичної та соціальної допомоги
• розвиток повноцінної послуги догляду вдома
• підтримка сімейних доглядальників
• навчання та супровід
• чітка відповідальність на рівні громад

Сьогодні догляд вдома в Україні — це не налагоджена послуга, а щоденна боротьба родин. І без системних змін ситуація для більшості людей не зміниться.