На запрошення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві команда ГС «Луганська асоціація організацій осіб з інвалідністю» долучилася до обстеження сервісних центрів на предмет фізичної та інформаційної доступності.

Але це був не звичайний аудит за інструкцією. Це була спільна робота з тими, хто щодня допомагає людям долати невидимі бар’єри у, здавалося б, доступних установах. І це була чергова точка на мапі нашої польової поїздки — тривалої, складної, але необхідної.

Ми не просто перевіряли пандуси чи дверні отвори. Ми були присутні — фізично й ментально — там, де безбар’єрність визначає не комфорт, а виживання. У Києві наша команда розпочала обстеження сервісних центрів одразу після ночі масованого обстрілу. Раніше — були Харків, де ракета влучила в будинок наших друзів. Під Дніпром — стали свідками трагедії на залізниці.

Але робота не зупиняється. Бо безбар’єрність — це не пункт у проєкті. Це про життя. І якщо людина на кріслі колісному не може потрапити до укриття — це вже не питання доступності. Це питання права на безпеку.

Наша команда не лише фіксує проблеми. Ми слухаємо. Аналізуємо. Шукаємо реальні рішення. Ми говоримо мовою архітектури, людяності та відповідальності. Щоб простір був справді зручним — для всіх.

Щиро дякуємо Головному управлінню ПФУ в Києві за відкритість до змін і щире бажання бути частиною практичної трансформації. Рекомендації вже готуються. Попереду — нові міста, нові локації, нові виклики. І нові спільні дії.

Бо безбар’єрність — це не виняток. Це нова норма. І ми тримаємо цей курс. Навіть тоді, коли земля здригається під ногами.