Чи може людина на кріслі колісному самостійно потрапити до будівлі? Чи достатньо місця для маневру в приміщенні? Чи зручно користуватися санвузлом? Чи безпечний маршрут для людини з протезом?Саме так - на практиці - перевіряли доступність Транзитного центру в селі Волоське Дніпровського району на Дніпропетровщині.До інспектування долучився голова ГС «Луганська асоціація організацій осіб з інвалідністю» Микола Надулічний - амбасадор проєкту «Рух без бар’єрів» та експерт Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні.Разом з іншими учасниками Микола Надулічний не просто оглядав приміщення. Основні маршрути центру проходили й проїжджали так, як ними щодня користуватимуться різні люди.Перевіряли входи та виходи, ширину проходів і дверних прорізів, маршрути пересування, пандуси, санітарні приміщення, навігацію та інформаційні позначення. Оцінювали простір зокрема з позиції людини, яка пересувається на кріслі колісному, та людини, яка користується протезом.Бо сантиметри, нахил, поріг чи невдало розташоване обладнання, які хтось може навіть не помітити, для іншої людини здатні стати реальною перешкодою.Окремо говорили й про комунікаційну безбар’єрність: як працівникам центру коректно взаємодіяти з людьми з інвалідністю, як надавати зрозумілу інформацію та допомогу, не позбавляючи людину самостійності.Усі виявлені бар’єри фіксували безпосередньо на місці та обговорювали можливі рішення. За результатами інспектування напрацьовано рекомендації щодо подальшого покращення доступності Транзитного центру.Для нас безбар’єрність - це простір, яким людина справді може скористатися - самостійно, безпечно та гідно.Саме тому доступність потрібно не лише проєктувати. Її потрібно перевіряти на практиці.