Безбар’єрні пляжі: від винятку до стандарту?

Статті

Людина в інвалідному візку сидить за робочим столом і працює за комп’ютером. Вона одягнена у світло-блакитну сорочку, має волосся до плечей. На столі — два монітори з відкритими документами чи таблицями, а також акуратно складені папки й матеріали. Сцена демонструє приклад інклюзивного робочого середовища, де люди з інвалідністю ефективно залучені до професійної діяльності.

Безбар’єрні пляжі: від винятку до стандарту?

До літа ще далеко, але українці вже планують відпочинок. І цього року є гарна новина: у Гідропарку в Києві облаштують перший повністю безбар’єрний пляж — з інфраструктурою, що дозволить маломобільним людям відпочивати на рівних умовах з усіма. Це важливий крок. Але поки що — радше виняток, ніж правило. За даними попередніх сезонів, в Україні офіційно працювало близько 168 пляжів у 15 регіонах — із санітарними перевірками та дозволеним доступом до води. Втім, повноцінно безбар’єрна інфраструктура на них — рідкість. Окремі ініціативи вже реалізовані, зокрема на пляжах Одеса, але системного підходу по країні поки що немає. Загальна картина безбар’єрності в Україні також показова: лише близько 22% об’єктів публічного простору можна назвати повністю доступними. Решта — частково адаптовані або залишаються бар’єрними. І пляжі — частина цієї туристичної та рекреаційної інфраструктури. Попри національну стратегію безбар’єрності до 2030 року та зусилля держави й громадського сектору, доступний відпочинок лише формується як новий стандарт. Безбар’єрний пляж — це не лише пандус до води. Це: доступні санвузли й роздягальні; безпечні настили до урізу води; спеціальні крісла для купання; зручна навігація; персонал, який розуміє потреби різних людей. Море, річка чи озеро — мають бути простором для всіх. Чекаємо літа, щоб перевірити, чи стане безбар’єрний відпочинок не винятком, а новою нормою.

13.02.2026

Статті

Ілюстрація, що просуває доступність та інклюзивність у міському середовищі. Зображено двох людей: один користується білою тростиною, що вказує на порушення зору, інший пересувається в інвалідному візку. Вони рухаються міським простором із будівлями та ліхтарем, на фоні видно схему міста. У верхній частині напис: «МІСТО БЕЗ БАР’ЄРІВ», нижче — «Тернопільська міська рада». Сцена підкреслює важливість безбар’єрної інфраструктури.

Підтримуємо законопроєкт про розумне пристосування

У Верховній Раді України зареєстровано важливий законопроєкт, який удосконалює механізм розумного пристосування для людей з інвалідністю — зокрема у сфері праці та повсякденного життя. Йдеться не про формальність, а про реальні зміни, які дозволять кожній людині — незалежно від фізичних можливостей — брати повноцінну участь у професійному, соціальному та громадському житті. Що таке розумне пристосування? Це конкретні, практичні рішення, які забезпечують рівні умови участі: адаптація робочого місця; гнучкий графік або формат роботи; доступні послуги та сервіси; використання допоміжних технологій. Це не «особливі умови», а необхідні кроки, щоб право на працю, освіту та активне життя було реальним, а не декларативним. Сьогодні держава вже визначила принципи розумного пристосування та універсального дизайну як частину політики доступності в усіх сферах — від архітектури до цифрових сервісів. Підтримка законодавчих змін, ініційованих спільнотою «Ліги сильних», — це можливість зробити так, щоб ці принципи почали працювати на практиці. ЛАООІ приєднується до колег і закликає народних депутатів підтримати законопроєкт. Бо безбар’єрність — це не лише про пандуси чи ліфти. Це про рівні можливості для кожної людини в Україні: у праці, освіті, громадському житті та щоденних справах. Разом — за рівність прав, гідність і справжню інклюзію.

12.02.2026

Новини

Двоє людей позують перед червоним мікроавтобусом, припаркованим на бруківці. Один стоїть, інший сидить в інвалідному візку. На боці автомобіля видно логотип і напис «uklon inclusive», що вказує на інклюзивний транспортний сервіс. На задньому плані — дорожній знак і дерева без листя, що свідчить про холодну пору року. Сцена підкреслює важливість доступного транспорту для людей з порушеннями мобільності.

Тернопіль запроваджує уповноважених з безбар’єрності

Тернопіль став першим містом в Україні, яке впроваджує інститут уповноважених з питань безбар’єрності у комунальних закладах громади. Це не символічне рішення — це системний крок до того, щоб доступність стала нормою, а не винятком. Хто такі уповноважені з безбар’єрності? Це фахівці, які: помічають бар’єри там, де інші їх не бачать; чують потреби людей з різними можливостями; шукають рішення одразу, а не відкладають «на потім». Що входить до їхніх завдань: аналіз доступності приміщень, входів і маршрутів; адаптація сервісів та інформації; координація дій між структурними підрозділами; оперативне реагування на звернення мешканців; впровадження практичних змін, а не формальних звітів. Важливо, що ця ініціатива з’явилася не випадково. Представники Тернополя вивчали європейський досвід під час міжнародної навчальної програми — зокрема модель, яка працює у Відні. Тепер цей підхід адаптують до українських реалій. Такий формат роботи змінює не лише простір, а й управлінську культуру. Безбар’єрність стає не «окремим проєктом», а частиною щоденного управління громадою. Тернопіль задає тренд. І важливо, щоб інші громади України не чекали, а діяли вже сьогодні — створюючи системні механізми відповідальності за доступність. Бо безбар’єрність починається там, де з’являється конкретна відповідальна людина.

11.02.2026