«Луганський бренд» для тих, хто в зоні ризику.
14.05.2020
Статті
У часи кризи, коли суспільство стикається з новими викликами, проявляється справжня людяність. Ініціатива, яка зародилася в Сєверодонецьку, – яскравий приклад того, як спільнота може згуртуватися навколо допомоги тим, хто найбільше цього потребує.
Проєкт, що народився з потреби
Пенсіонери, люди з інвалідністю, мами з маленькими дітьми – усі вони опинилися в пастці карантинних обмежень. Якщо молодь ще може пристосуватися, замовивши товари через інтернет, то для багатьох старших людей навіть дзвінок у магазин – вже складне завдання. Тому активісти Луганської обласної асоціації організацій людей з інвалідністю разом із Програмою ООН та департаментом соцзахисту створили центр допомоги з доставки товарів першої необхідності.
Це не просто логістичний сервіс. Це місток між ізольованими людьми та зовнішнім світом.
Виклики, які оголила криза
Ініціатива зіткнулася з низкою проблем, які виявили не лише труднощі карантину, а й глибші соціальні питання.
- Страх перед цифровими технологіями. Багато пенсіонерів навіть не користуються банківськими картками, боячись шахрайства, а тим більше – онлайн-платежами.
- Перевантаженість соцпрацівників. Держава покладає на них величезну відповідальність, але не дає ресурсів: ні транспорту, ні фінансування для розподілу гуманітарної допомоги.
- Людська самотність. Волонтери кажуть, що часто їхні дзвінки чи особисті зустрічі – це єдина можливість для літніх людей просто поговорити.
Це не просто про товари. Це про те, наскільки важливо, щоб люди не відчували себе покинутими.
Бізнес теж у грі
Здавалося б, чи захоче хтось із підприємців брати участь у благодійній ініціативі? Але реальність показала інше: місцеві магазини зрозуміли, що це шанс не лише допомогти людям, а й створити для себе нову систему доставки, якої раніше не існувало. Бізнесу це вигідно, і ця співпраця виявилася своєрідним тест-драйвом майбутніх сервісів.
Головний результат – людяність
За три місяці проєкт планує охопити 800–1400 осіб. Але навіть не це головне. Цей проєкт не лише про доставку, а й про зміну ставлення суспільства до соціальних послуг. Це про вихід за межі стандартної «гуманітарки» до реальної взаємодії.
А ще – про людське тепло. Бо коли бабуся пригощає волонтерів пиріжками або благословляє їх на сотню років життя, стає зрозуміло: допомога – це не лише про матеріальне. Це про зв’язок між людьми, який навіть пандемія не може розірвати.
Новини і події
Всі публікаціїСтатті
Безбар’єрні пляжі: від винятку до стандарту?
До літа ще далеко, але українці вже планують відпочинок. І цього року є гарна новина: у Гідропарку в Києві облаштують перший повністю безбар’єрний пляж — з інфраструктурою, що дозволить маломобільним людям відпочивати на рівних умовах з усіма. Це важливий крок. Але поки що — радше виняток, ніж правило. За даними попередніх сезонів, в Україні офіційно працювало близько 168 пляжів у 15 регіонах — із санітарними перевірками та дозволеним доступом до води. Втім, повноцінно безбар’єрна інфраструктура на них — рідкість. Окремі ініціативи вже реалізовані, зокрема на пляжах Одеса, але системного підходу по країні поки що немає. Загальна картина безбар’єрності в Україні також показова: лише близько 22% об’єктів публічного простору можна назвати повністю доступними. Решта — частково адаптовані або залишаються бар’єрними. І пляжі — частина цієї туристичної та рекреаційної інфраструктури. Попри національну стратегію безбар’єрності до 2030 року та зусилля держави й громадського сектору, доступний відпочинок лише формується як новий стандарт. Безбар’єрний пляж — це не лише пандус до води. Це: доступні санвузли й роздягальні; безпечні настили до урізу води; спеціальні крісла для купання; зручна навігація; персонал, який розуміє потреби різних людей. Море, річка чи озеро — мають бути простором для всіх. Чекаємо літа, щоб перевірити, чи стане безбар’єрний відпочинок не винятком, а новою нормою.
13.02.2026
Читати далі
Статті
Підтримуємо законопроєкт про розумне пристосування
У Верховній Раді України зареєстровано важливий законопроєкт, який удосконалює механізм розумного пристосування для людей з інвалідністю — зокрема у сфері праці та повсякденного життя. Йдеться не про формальність, а про реальні зміни, які дозволять кожній людині — незалежно від фізичних можливостей — брати повноцінну участь у професійному, соціальному та громадському житті. Що таке розумне пристосування? Це конкретні, практичні рішення, які забезпечують рівні умови участі: адаптація робочого місця; гнучкий графік або формат роботи; доступні послуги та сервіси; використання допоміжних технологій. Це не «особливі умови», а необхідні кроки, щоб право на працю, освіту та активне життя було реальним, а не декларативним. Сьогодні держава вже визначила принципи розумного пристосування та універсального дизайну як частину політики доступності в усіх сферах — від архітектури до цифрових сервісів. Підтримка законодавчих змін, ініційованих спільнотою «Ліги сильних», — це можливість зробити так, щоб ці принципи почали працювати на практиці. ЛАООІ приєднується до колег і закликає народних депутатів підтримати законопроєкт. Бо безбар’єрність — це не лише про пандуси чи ліфти. Це про рівні можливості для кожної людини в Україні: у праці, освіті, громадському житті та щоденних справах. Разом — за рівність прав, гідність і справжню інклюзію.
12.02.2026
Читати далі
Новини
Тернопіль запроваджує уповноважених з безбар’єрності
Тернопіль став першим містом в Україні, яке впроваджує інститут уповноважених з питань безбар’єрності у комунальних закладах громади. Це не символічне рішення — це системний крок до того, щоб доступність стала нормою, а не винятком. Хто такі уповноважені з безбар’єрності? Це фахівці, які: помічають бар’єри там, де інші їх не бачать; чують потреби людей з різними можливостями; шукають рішення одразу, а не відкладають «на потім». Що входить до їхніх завдань: аналіз доступності приміщень, входів і маршрутів; адаптація сервісів та інформації; координація дій між структурними підрозділами; оперативне реагування на звернення мешканців; впровадження практичних змін, а не формальних звітів. Важливо, що ця ініціатива з’явилася не випадково. Представники Тернополя вивчали європейський досвід під час міжнародної навчальної програми — зокрема модель, яка працює у Відні. Тепер цей підхід адаптують до українських реалій. Такий формат роботи змінює не лише простір, а й управлінську культуру. Безбар’єрність стає не «окремим проєктом», а частиною щоденного управління громадою. Тернопіль задає тренд. І важливо, щоб інші громади України не чекали, а діяли вже сьогодні — створюючи системні механізми відповідальності за доступність. Бо безбар’єрність починається там, де з’являється конкретна відповідальна людина.
11.02.2026
Читати далі