Логотип компанії
Перейти до всіх новин і подій

Безбар’єрність у культурі: як змінюються заклади Львівщини

  • Інтер’єр Львівського Палацу Мистецтв: простора вхідна зона з плиткою на підлозі та стінах, дерев’яною стелею та великими скляними дверима. На передньому плані — двоє людей у зимовому одязі, один з них — в інвалідному візку, ведуть розмову. На задньому плані — ще троє осіб біля стіни з афішами та брошурами. Сцена передає атмосферу доступності та взаємодії в культурному просторі.
  • Кам’яна стіна з кількома покажчиками, що вказують напрямок до музею, експозиції та органного залу. Написи виконані українською та англійською мовами. У нижній частині — графіті, праворуч — дерев’яні двері з металевими ґратами та петлями, над якими розташоване вікно з решіткою. Сцена передає атмосферу історичної або культурної локації з елементами доступності для відвідувачів.
  • Чоловік в інвалідному візку знаходиться всередині скляного ліфта в сучасній будівлі. Стіни та підлога облицьовані плиткою. Ліворуч висить прозора плівка з синім малярним скотчем, що свідчить про монтажні або ремонтні роботи. Ліфт обладнаний для доступності, забезпечуючи мобільність для людей з порушеннями руху. Сцена демонструє інфраструктурні рішення, спрямовані на інклюзію в громадських просторах.
  • Табличка на білому тлі позначає жіночий туалет, доступний для людей з інвалідністю. На темному фоні — білі піктограми: силует жінки, напис «WC» та символ інвалідного візка. Сцена демонструє інклюзивність і доступність санітарних приміщень у громадському просторі.
  • Вхід до історичної будівлі — Музею Історії Релігії у Львові. Над входом — вивіска з назвою музею, поруч — прапори України та Європейського Союзу. Частину входу перекрито металевим парканом, що свідчить про ремонтні роботи. Ліворуч — мурал із портретом Миколи Коперника на стіні, вкритій сухим плющем. Біля входу — таблички та покажчики, зокрема адреса «1 Музейна вул.». Сцена передає атмосферу культурної спадщини та доступності для відвідувачів.

08.12.2025

Статті

Безбар’єрність не починається з гучних слів. Вона з’являється там, де є системна робота, фаховий підхід і готовність брати відповідальність. Саме так сьогодні змінюються заклади культури Львівщини.

Громадська спілка «Луганська асоціація організацій осіб з інвалідністю» та її керівник Микола Надулічний послідовно працюють із органами влади — не через декларації, а через перевірки, рекомендації та постійний діалог. Там, де роками питання доступності відкладали «на потім», починають з’являтися реальні рішення.

Наразі роботи з підвищення доступності тривають одразу в кількох знакових закладах області: Львівському музеї історії релігії, Львівському палаці мистецтв та Львівській національній філармонії імені Мирослава Скорика.

У музеї історії релігії, що є пам’яткою архітектури XIV–XVIII століть, розширюють сходи, готують пандус до головного входу, прибирають внутрішні пороги та перепади, формують зрозумілі маршрути пересування й облаштовують доступну вбиральню. Кожне рішення ухвалюється з урахуванням вимог до збереження історичної спадщини.

У Львівському палаці мистецтв уже працює ліфт на всі поверхи та підйомник на цокольний рівень. Облаштовуються доступні санвузли, функціонує кімната матері й дитини, а зараз реалізується нова вхідна група з автоматичним відкриванням дверей. Інфраструктурні рішення особисто перевірив Микола Надулічний, пересуваючись на кріслі колісному.

У Національній філармонії заплановано встановлення електричного підйомника з партеру на сцену, закуплено систему для людей, які користуються слуховими апаратами, триває переобладнання вбиралень та підготовка до встановлення тактильних табличок зі шрифтом Брайля.

Влітку команда ЛАООІ обстежила низку закладів Львівської обласної ради — заклади культури, медичні та адміністративні будівлі — й надала практичні рекомендації. Частина з них уже реалізується.

«Так, історичні будівлі — це складно й дорого. Але саме тому держава й місцева влада мають шукати рішення, щоб доступність з’являлася там, де буває найбільше людей», — наголошує Микола Надулічний.

Безбар’єрність у культурі — це не додаткова опція. Це повага до ветеранів, людей з інвалідністю, людей старшого віку, батьків із дітьми. Це про відчуття, що тобі тут раді.

Саме так виглядає реальний вплив громадянського суспільства на державні рішення. І саме так, крок за кроком, будується країна без бар’єрів.

Читати у Facebook

Новини і події

Всі публікації