Реальний досвід українських громад показує: безбар’єрність не з’являється сама по собі.
Вона не виникає з наказу, стратегії чи окремого пандуса.
Її створюють люди — з чіткими повноваженнями, відповідальністю та доступом до ухвалення рішень.

Саме тому в громадах дедалі частіше з’являється окрема посада або визначається відповідальна особа з питань безбар’єрності.

І це не формальність.
Не «додаткове навантаження» для секретаря чи проєктного менеджера.

Це ключовий фахівець, який:

• координує роботу між підрозділами та виконавчою владою, щоб доступність не розпадалася на фрагменти;
• виявляє реальні бар’єри — фізичні, цифрові, комунікаційні — і пропонує системні рішення;
• формує та супроводжує план дій із безбар’єрності;
• допомагає організовувати послуги й заходи так, щоб у них могли брати участь усі мешканці громади.

Без чітко визначеної відповідальної особи безбар’єрність швидко стає «нічиєю темою».
Хтось робить пандус.
Хтось додає субтитри.
Але немає системи, стандарту й відповідальності за результат.

Натомість громада з фахівцем з безбар’єрності отримує не імітацію змін, а реальну інклюзію:

• люди з інвалідністю, ветерани, маломобільні групи, батьки з дитячими візками, літні люди можуть повноцінно користуватися просторами й послугами;
• рішення перестають бути випадковими й починають відповідати єдиній логіці доступності;
• безбар’єрність стає частиною планування, а не абзацом у звіті.

Ми закликаємо громади України:
визначайте або створюйте в кожній громаді фахівця з безбар’єрності.

Це інвестиція не лише в комфорт.
Це інвестиція в рівні можливості, гідність і розвиток кожної людини, яка живе й працює у вашій громаді.