Коли простір стає доступним, а рух — безпечним, з’являється впевненість. Навіть у незнайомому місті. Навіть без зору. Саме це і є безбар’єрність — не про пільги, а про право жити самостійно, незалежно та гідно.

Днями було ухвалено важливе рішення: люди з порушеннями зору зможуть отримати вищу компенсацію за самостійно придбані засоби реабілітації. Граничну ціну на тактильні палиці (так звані білі тростини) підвищено утричі — до майже 800 гривень. Крім того, вперше передбачено компенсацію за ротаційні наконечники — до 410 гривень.

Ці пристрої — не просто інструменти. Вони — про безпеку, свободу пересування, можливість орієнтуватися в просторі, бути активним. А головне — вони символізують повагу до гідності кожної людини.

Міністерство соціальної політики України, у партнерстві з ПРООН в Україні та іншими організаціями, продовжує системну роботу над сучасними програмами підтримки людей з порушеннями зору. Минулого року у Вінниці відкрили спеціальний тренувальний майданчик для навчання керуванню кріслом колісним. А вже цього року у селищі Лютіж створено тренувальні зони та цифрові простори для людей із порушеннями зору.

Там навчають орієнтуванню, цифровим навичкам, самообслуговуванню, а також надають фізичну та психологічну підтримку. Це приклад того, як інфраструктура може працювати на рівність.

Бо справжня безбар’єрність — це не про спеціальні умови. Це про створення рівних можливостей для кожного.